Вивчаємо творчість М.В.Гоголя

                             




            Вивчаємо творчість М.В.Гоголя

                                                         Урок-знайомство  із  творчістю  М.В.  Гоголя

Мета: дати учням  відомості про життя і творчість Миколи Гоголя, показати його зв'язок з Україною, вплив України на його творчість. Через осмислення творчого світу М. Гоголя дати відповіді на питання: чи маємо право вважати його українським письменником; виховувати любов до рідної історії, культури;сприяти розвитку інтересу до творчості Гоголя .

Обладнання: портрет М. Гоголя, книжкова виставка видань письменника, ілюстративний матеріал.

                                               ХІД УРОКУ

І.Мотивація навчальної діяльності учнів.

Слово вчителя. На сьогоднішньому уроці ми відкриватимемо для себе М.Гоголя, геніального українця, чиє ім'я стоїть поряд з іменами Пушкіна, Чехова, Достоєвського. Це ім'я навіки в російській літературі.

Але воно має сяяти і в історії української літератури поруч із іменем Шевченка. Життя Миколи Гоголя, як і Тараса Шевченка, трагічно обірвалося, не досягнувши піввіку. Іноді життєва хвиля піднімала його до самого неба, але частіше вдаряла грудьми в берег, залишаючись безпомічним і нерухомим.

Усе життя Миколи Гоголя можна назвати дорогою.Лише в дорозі він заспокоювався, відчував натхнення, приплив нових сил. Дороги Гоголя вели до Москви і Петербурга, Риму і Парижу, Гамбурга і Єрусалиму. Однак усі шляхи письменника починалися з одного місця - з його Василівки, що на Полтавщині, з його України. Звідси він вирушав у свої мандри, сюди завжди повертався думкою і душею.

ІІ.Сприйняття учнями навчального матеріалу.

 1.Підготовлені учні розповідають про життєвий шлях  М.В.Гоголя

Учень. Микола Васильович Гоголь народився 1 квітня 1809 року у селі Великі Сорочинці, куди приїхала його мати до лікаря Трохимовського. Дитячі роки письменника пройшли у Василівці - родовому маєтку Гоголів. Садиба названа по імені батька Гоголя - Василя Опанасовича. Зараз село,де раніше жили Гоголі, називається Гоголеве, але дім митця стоїть на тому ж місці, відбудований за малюнками і кресленнями самого письменника. Тут зараз знаходиться музей-заповідник М.В.Гоголя.

Гоголь походив із старовинного дворянського роду. Його предки відзначалися надзвичайною обдарованістю. Наприклад, його дід Опанас Дем'янович, закінчив Київську духовну академію, знав 6 мов. Бабуся, Тетяна Семенівна, мала здібності до малювання. До речі, й сам Гоголь гарно малював, а ще любив вишивати, розробляв візерунки для вбрання своїх сестер, для вітражів у батьківському домі. Батько Гоголя мав чин колезького асесора. Вийшовши у відставку, він зайнявся сільським господарством, проте йому ніяк не вдавалося зробити свій маєток прибутковим. Батько був дуже доброю і чуйною людиною, любив театр, фольклор. Дім Гоголів був відкритий для народних пісень, народної культури, народних співців (кобзарів).

Вчитель. Гоголь дуже любив український фольклор, збирав легенди й оповідання про минувшину. Згодом, уже  у Петербурзі, він буде просити матір і сестер присилати йому все, що пов'язано з Україною.

Із Василівки шлях привів Гоголя до Полтави, де він навчався у повітовому училищі разом із братом Іваном. Однак після смерті брата Гоголь був у такому відчаї, що не міг продовжувати навчання, і батьки забрали його з училища. Проте до Полтави він буде повертатися  ще не один раз. Він приїде туди вже прославленим автором "Вечорів на хуторі біля Диканьки, побачить тут Котляревського І.П., відомого актора Щепкіна.

                     Как утешительно тиха

                     И как улыбчиво- лукава

                     В лугов зелёные меха

                     Лицом склонённая Полтава.

                     Край небылиц, чей так целебен

                     Спасённый чудом от обнов

                     Реки, деревьев и домов

                     Под небо льющийся молебен.

                     Здесь сердце Гоголем полно

                     И вслед за ним летит по склонам,

                     Где желтым, розовым, зелёным

                     Шуршит волшебное панно.

                     Не впрок пойдёт тебе отъезд

                     Из вольнопесенных раздолий:

                     Сперва венец и капитолий,

                     А там - безумие и крест…

Учень.Із Полтави дороги вели до Ніжина, де Гоголь навчався в гімназії з 1821р. до 1828р. Майже завжди Гоголь ходив там голодний, мерз через відсутність теплого одягу, часто хворів і плакав від туги за батьками, але ці роки були визначальними в житті Гоголя. Саме в Ніжині сформувався талант Гоголя - саме там він почав писати.

Після завершення гімназії Гоголь усією душею прагнув до Петербурга. Він мріяв поступити актором чи режисером в імператорський театр, знайти гарну квартиру і затоваришувати з передовими людьми того часу. Однак у театр його не взяли. Через брак коштів він змушений був оселитись у похмурій і холодній кімнаті, та й корисні знайомства ніяк не зав'язувалися.

Учень - М. Гоголь. "Дорога матінко!.. Я змушений знову просити про допомогу. Грошей мені потрібно зараз 300 рублів. Вибачте мені, моя наймилосердніша матінко, своєму негідному синові… Скрізь я зустрічав лише одні невдачі… Люди, що всім не здатні ні до чого, легко здобували те, що я з допомогою своїх покровителів не міг досягти".

Учитель. Нарешті Гоголь знайшов місце дрібного чиновника, а головне - він береться за перо, шукає теми для своїх оповідань. І тут йому на допомогу прийшла його батьківщина.

Учнь - М. Гоголь. "Дорога моя матінко! Ви маєте тонкий, спостережливий розум, ви багато знаєте про звичаї й традиції малоросіян наших, і тому, я впевнений, ви не відмовитеся повідомляти мені їх у нашому листуванні. Це мені дуже потрібно. У наступному листі я чекаю від вас опису повного вбрання сільського дяка, від верхнього одягу до самих чобіт".

Учитель. 1830 рік вийшли у світ "Вечори на хуторі біля Диканьки", які одразу принесли славу Гоголю. Він увійшов у коло відомих літераторів, познайомився з О. Пушкіним, В. Жуковським, О.Дельвігом та ін. Усім сподобалися яскраві українські характери, створені Гоголем, захоплюючі історії з малоросійського життя. Однак подальші дороги Гоголя були дуже тяжкими. Після "Вечорів" він зазнав чимало матеріальних труднощів, багато сил витратив на те, щоб влаштувати своїх сестер у Патріотичний інститут, де сам читав лекції, щоб оплатити їхнє навчання. Однак найбільше його мучили творчі пошуки. Він опинився неначе на перехресті, не знаючи, яким же шляхом йти далі…

Учень - М. Гоголь. "Боже, скільки я спалив, скільки перстраждав! Але тепер я сподіваюся, що все заспокоїться, я буду знову діяти, рухатися. Тепер я узявся за історію нашої єдиної, бідної України. Ніщо так не заспокоює, як пісні! А пісні! Моя радість!.."; "У Київ, у стародавній, прекрасний Київ! Там чи навколо нього вирувало життя країни нашої. Я працюю. Я всіма силами стараюся… Там можна оновитися силами."

Учень. Поїздки Гоголя в Україну, у Василівку, до Києва повернули до життя душу митця. З України, з Києва і з рідної Полтавщини Гоголь привіз до Петербурга нові легенди, пісні. Він із захопленням вивчав історію України. Результатом цієї роботи стала нова збірка Гоголя - "Миргород", що вийшла 1835 року. Там було вміщено й повість "Тарас Бульба".

Вчитель. Після поетичного хутора біля Диканьки, читачі збірки "Миргород" опиняються у провінційному містечку Миргород, де вже немає тих веселощів, краси й щастя, як у першій книзі Гоголя. Однак тут автор плекає надію на те, що народ, який мав колись славну історію і славних героїв зможе відродитися до нового життя. Повість "Тарас Бульба" мала нагадати сучасникам про те, що можна жити по-іншому - за законами волі й духовної єдності. І можна бути іншими людьми - людьми щедрими, відвертими, незалежними, для яких немає нічого вищого за Батьківщину.

Гоголь створював свою повість, коли у Василівці й близьких до неї хуторах і селах ще ходили легенди про козаків. Удома Гоголь чув розповіді про миргородського полковника Матвія Гладкого, котрий повернувся із турецького походу і привів із собою майже двісті визволених із полону козаків. Рисами реальних героїв Гоголь наділяє своїх персонажів - Тараса, Остап та інших.

Учень. Повість "Тарас Бульба" вперше видана 1835 року. У 1839 - 1842 р.р. її було значно перероблено. Повість стала самостійним твором, який сприймався вже не як частина збірки "Мирогород". Тут значно посилена ідея духовної єдності козаків, об'днаних вірою, любов'ю до батьківщини, ідеєю волі. Повість "Тарас Бульба" посідає особливе місце у спадщині митця. У ній письменник висловив не лише ставлення до минулого, а й своє розуміння батьківщини, волі, людської гідності, смислу буття.

Із Петербурга дороги Гоголя пролягли за кордон, оскільки в Росії писати йому було дуже важко. Письменника скрізь переслідувала цензура. Його твори викликали невдоволення вищих верств, бо Гоголь висміював вади суспільства.

Учень - М. Гоголь. "Їду за кордон, там розвію ту тугу, яку щоденно викликають у мене мої співвітчизники… Пророку немає слави у вітчизні. На те, що проти мене повстали всі стани, я не зважаю, але мені сумно бачити несправедливо налаштованих проти себе співвітчизників, яких щиро люблю…"

Учитель. Однак і за кордоном Гоголю не було спокою. Він не міг жити без батьківщини. Не міг не думати про співвітчизників. Він молився на них і закликав повернутися до духовності.

Учень - М. Гоголь. "Співвітчизники!.. Не знаю і не вмію, як вас назвати в цю хвилину. Співвітчизники! Я вас любив, любив тією любов'ю, про яку не розповідають, яку дав мені Бог, за яку я вдячний Йому… Лише там зцілиться повністю народ, де зрозуміє людина вище призначення своє - бути образом того на землі, хто сам є любов…

     Учитель. Однак ні людство, ні співвітчизники не зрозуміли Гоголя. Того року він готувався помирати. Написав навіть заповіт. Однак доля подарувала йому ще кілька років життя. У 1848 році він повернувся в Росію, але то уже був початок кінця. Він намагався продовжувати працювати. У 1851 році Гоголь востаннє приїхав у Василівку, неначе відчував холодний подих смерті, що вже йшла за ним. Цей приїзд став його прощанням з батьківщиною. Гоголю залишалося жити менше року. Він виїжджав з рідної домівки до Москви. Де на нього чекали друзі, робота, але сам Гоголь вже нічого не чекав від життя. Він мало їв, майже не спав, багато молився. В ніч з 11 на 12 лютого 1852 року він приготувався до смерті, яка не змусила себе довго чекати. 21 лютого 1852 року Гоголь помер.

Ще й досі дослідники сперечаються від чого помер метець. Й до- нині висуваються різні версії. Кажуть, що Гоголя неправильно лікували лікарі, але хто може вилікувати тіло, якщо хвора душа?.. Гоголь полишив цей світ свідомо, він йшов назустріч смерті, вважаючи, що зробив усе, що міг. Його слово, як йому здавалося, вже не могло врятувати співвітчизників. Але письменник помилявся: його твори пробуджують у людині людину. Його повість "Тарас Бульба" нагадує нам ще й про те, що ми -нащадки давнього козацького роду і маємо бути вірними синами України, яким був і сам Гоголь, наш геніальний співвітчизник

ІІІ. Узагальнення навчального матеріалу

1.Літературний диктант

1.Де і коли народився Гоголь? (1 квітня 1809 року, в Сорочинцях, на Полтавщині).

2.Що вам відомо про батька, Василя Афанасійовича Гоголя? (Небагатий поміщик, любитель театру, автор кількох комедій українською мовою).

3.Яку гімназію закінчив майбутній письменник? (Ніжинську).

4.Якими талантами, крім поетичного, був наділений Гоголь? (Займався живописом, грав на скрипці, чудово виконував ролі у виставах, вишивав).

5.Куди переїхав М.Гоголь після закінчення гімназії? (У Петербург)

6.Зустріч з яким письменником мала доленосне значення? (О.Пушкіним)

7.Який твір приніс Гоголю славу оригінального письменника? ("Вечори на хуторі біля Диканьки").

8.Яка повість була створена на матеріалах з історії рідного народу? ("Тарас Бульба").

     2.Слово вчителя. Без України не було б Гоголя, не було б його "Вечорів на хуторі біля Диканьки", повісті "Тарас Бульба", збірки "Миргород" та інших творів. Однак дослідники й досі сперечаються, який же письменник Гоголь - російський чи український? У його творчості багато українських мотивів, але писав він російською мовою.

3.Дискусія "Чи маємо ми право вважати Гоголя українським письменником, який писав російською мовою?"

(Учні, умовно поділені на дві групи - "Читачі з Росії" та "Читачі з України",висловлюють свої думки).

Думка "Читачів з Росії".

Позбавлений можливості дати вихід своєму талантові у світ рідним словом, Гоголь виїхав до Росії і писав російською мовою, але не мовою імперського самодержавства, а мовою Пушкіна, адже саме він побачив у ньому талант, підтримав і цим осяяв його життя. Пушкін був першим читачем усього, що писав Гоголь, - це ще одна причина писати російською мовою. Тому Гоголь, на нашу думку, належить Росії.

Думка "Читачів з України"

Але Микола Васильович Гоголь ніде і ніколи в житті не принизив і не зневажив рідну мову, а збагачував нею свої твори. Тому російський царизм ненавидів Гоголя не лише за викриття самодержавного ладу в імперії, але й за українські образи, картини, за возвеличення героїчного українського народу в образах Тараса та Остапа, за його думи, пісні, легенди. А Шевченко все життя бачив у ньому друга й брата. В Україні проминуло дитинство і юність Гоголя, звідси він виніс свої перші враження про життя, тут уперше зародилась в ньому любов до фольклору, театру. Тому Микола Гоголь - наша національна гордість, і ми мали б вважати його не тільки російським, але й українським письменником.

Вчитель. Кожен письменник йде своїм шляхом. Власне правдивим шляхом йшов і Гоголь, був вірний своєму народу. Залишивши Україну, мучився і страждав, але не згубив свою душу, не скорився, а спалив себе, присвятивши життя знедоленому народу. Думаю є досить підстав вважати Гоголя і російським, і українським писменником, світочем двох національних культур.

2.Поетична пауза - виразне читання поезії земляка Гоголя Павла Тичини.

Гоголь наш, велике серце!

Ти за правду зносив гніт.

Вірив ти: народ твій буде

Першим з перших на весь світ!

Проти панства, кріпосництва

Йшли з тобою в лютий час:

Пушкін - друг твій і учитель,

Твій сердечний друг - Тарас.

V. Підсумок уроку

Підсумкове  слово  вчителя

Домашнє завдання. Біографія  Гоголя.Прочитати повість «Шинель».

 Біографія М.В. Гоголя- презентація

Біографія М.В. Гоголя- презентація

Сценарій літературного вечора “ О Гоголь! Наш

                       безсмертний Гоголь! “

Ведучий: Кожний великий митець – то цілий світ. Увійти в цей світ, сприйняти його багатогранність і неповторну красу – означає наблизити себе до пізнання безкінечного розмаїття життя. Сьогодні ми спробуємо з вами ввійти в такий світ, світ нашого співвітчизника Миколи Васильовича Гоголя, одна зі сторінок творчості якого присвячена його Батьківщині, нашій Україні. А все починалося так …

Ведуча: Після закінчення Ніжинської гімназії в 1823 році Гоголь їде до Петербурга. Мріяв принести користь державі стати відомим письменником. Але життя в Петербурзі було не таким, як сподівався юнак. Не зміг влаштуватися на державну службу, не було роботи, зазнав голоду, холоду, але не втрачав надії, що всі незгоди тимчасові.

         На сцені сидить Гоголь, щось пише. Відкладає перо і звертається до глядачів.

Гоголь: Ці роки мені не забути. Я працював дрібним службовцем. За свою роботу одержував копійки. Мріяв прославитися поемою “ Ганс Кюхельгартен “, але її висміяли критики. Мріяв жити у світлій кімнаті з вікнами на Неву, та мешкав у похмурому будинку на Великій Міщанській вулиці. Але я вірив, що життя зміниться.

          Пом’ятаю осінній петербурзький день. За вікном сіяла мжичка, і дощові краплі поволі стікали по шибці. Я дивився на них, а переді мною розквітали соняшники, терпко пахло чебрецем та м’ятою, солодко завмирало далеке кування зозулі. В моїй уяві, сповнені поваги до самих себе, походжали старезні діди. Стояли перед очима завзяті парубки, ніжні та щирі, красиві і веселі дівчата… Це були прекрасні люди, мої земляки з України. Незчувся, як почав писати. Часом не міг щось згадати, тоді надсилав листа до матері у Василівку, просив її описати життя українських селян, свято Івана Купала. Це вона розповідала мені про одяг сільського дячка, про колядки, русалок, про те, як відзначали в моєму селі Різдвяні свята.

Ведучий: У 1831 – 1832 роках вийшла з друку збірка повістей “ Вечори на хуторі біля Диканьки “. Вона принесла літературну славу Гоголю. Українську природу, українські обряди, українські свята – все це майстерно змалював Гоголь у повістях “ Сорочинський ярмарок “, “ Вечір напередодні Івана Купала”, “ Ніч перед Різдвом”, “ Майська ніч, або Утоплена”.

      А ось як М. Гоголь змальовує свято в Україні у повісті “ Ніч перед Різдвом “.

Ведуча: Настає останній день перед Різдвом. Ясна зимова ніч. Величаво піднявся на небо місяць, щоб посвітити добрим людям й усьому світові, щоб усім було весело колядувати і славити Христа. Але тут із однієї хати клубом повалив дим і пішов хмарою по небі, а разом з ним піднялася верхи на мітлі відьма, яка почала збирати на небі зірки. Аж тут з’явився чорт. Він тихесенько підкрався до місяця, схопив його обома руками і сховав до кишені. А тепер погляньмо, що ж робить, залишившись сама, красуня, донька Чуба Оксана.

Сценка “ Ніч перед Різдвом”   

Ведучий: Солоха, мати Вакули, жінка сорока років, багатьох причарувала і задивлялася на багатого вдівця, козака Чуба. А козак Чуб і не здогадувався, що до Солохи учащали і сільський дяк, і голова, і чорт.

Сценка “Солоха і дяк”.

Дяк: (входить) Здравія і долголітія, благоденственного і мирного життя!

Солоха:Здраствуйте ….

Дяк: То єсть – світа преставленіє! До мене мала зібратися компанія: пан голова, Чуб, Свербиніс, але, здається, воспрепятсвували цьому. Сіє к луччому, бо я зміг кинути храмину свою і побрести до вас, дорога Солохо!

Солоха(чепуриться біля дзеркала)

Дяк: (сідає за стіл) Одначе за такой подвиг уповаю некую мзду од вас получити…

Солоха:Яку ж це…

Дяк:(встає) Не розумієте мене: мзда – це нагорода, лікообразная Солохо…

Солоха(відходить до печі)

Дяк: Ги! Ги! (Підходить до Солохи і бере її за руку) А що це у вас, велеліпная Солохо?

Солоха:Рука

Дяк: Рука! Хе – хе – хе! А це що у вас многоцінная Солохо! ( торкається до шиї )

Солоха: Хіба не бачите, Пантелеймоне Никихворовичу? Шия, а на шиї намисто.

Дяк: Ги! На шиї намисто? А це що у вас, благообразная Солохо?(торкається до дукача)

Солоха:Дукач…

Дяк: Дукач то дукач! Но там (стук в двері) Ох, Боже мій, стороннє лице! Що як застануть тут особу мого званія? Ох, мені лихо!

Солоха(бігає по хаті)

Дяк: (тремтить) Ох, последняя хуже первого! Бога ради, добродітельная Солохо! Ой сховайте мене, сховайте!

Солоха(дістає мішок і хоче сховати дяка)

Дяк: (лізе в мішок) Аки Іона во черево китове!

Ведуча: У 1835 році вийшов новий збірник українських повістей Гоголя “ Миргород “, який став наступним етапом у творчості письменника. До нього увійшли повісті “ Вій “, “ Старосвітські поміщики “, “ Тарас Бульба “.

       З юних літ Гоголь мріяв про прекрасне життя могутніх, патріотичних людей. І ця мрія прозвучала у його історичній повісті “ Тарас Бульба “.

     Познайомтеся із молодими героями твору, Остапом і Андрієм, після їхнього повернення з бурси додому.

Сценка з повісті “ Тарас Бульба”

Т. Бульба: Стійте, стійте! Дайте мені на вас гаразд роздивитися. Ото які довгі свитки на вас! Ох же й свитки! Таких свиток ще й на світі не бувало. А ну ж, нехай котрийсь побіжить, а я подивлюся, чи не беркицьне він на землю, у полах заплутавшись…

Остап: Перестаньте глузувати, батьку!

Тарас: Ти диви, який пишний! А чого ж би то й не посміяться?

Остап: А того! Бо хоч ви й батько мені, а сміятись будете – їй богу, одлупцюю!

Тарас: А як же ти будеш зі мною битися? Навкулачки чи що?

Остап: Та вже як доведеться.

Тарас: Ну, то давай навкулачки! Подивлюся я що ти за мастак у кулаці!

(б’ються навкулачки)

Мати: Дивіться, люди добрі: геть здурів старий, зовсім з глузду з’їхав! Діти додому приїхали, більше як рік їх не бачено, а він вигадав битися.

Тарас: А він добре б’ється. Добрий буде козак! Добре синку! Отак же лупцюй кожного: нікому не даруй! А ти, чого стоїш, руки поспускавши? ( до Андрія ). Чом же ти не пробуєш своїх на мені?

Мати: Ще чого вигадай. І впаде ж тобі в голову, щоб рідна дитина та батька била. Йому б саме відпочити та поїсти, а він до бійки силує!

Тарас: Е, та ти. Як я бачу, материн мазунчик! Не слухай, синку, матері: вона – баба, вона нічого не тямить. Ваші пестощі – чисте поле та кінь добрий. А шабля – ото ваша мати, а справжня наука – то Запорожжя – от де наука! Там ваша школа: тільки там розуму і наберетесь.

Ведуча: У 1836 році виходить у світ безсмертна комедія “ Ревізор “. У цьому творі виставлено на ганьбу бюрократичне суспільство чиновників Росії, устрій, заснований на чиношануванні, хабарництві.

Ведучий:Від’їзд Гоголя за кордон став добровільним вигнанням, що тривало понад десять років. Франція, Німеччина, Італія. Весь цей час письменник працював над першою частиною поеми “ Мертві душі “, для видання якої у 1839 – 1841 роках він декілька разів прїжджав до Росії. У 1848 році письменник повернувся з Італії. А у ніч з 11 на 12 лютого 1852 року він спалив другу частину “ Мертвих душ “.

Ведуча: Останнє десятиріччя життя Гоголя – час внутрішньої кризи та загострення хвороби. Микола Васильович будучи дуже релігійною людиною, ще встиг у 1848 році відвідати Вифлиєм, Єрусалим. Повернення до Москви не принесло зцілення. 1852 рік Микола Васильович помер.

Ведучий: Творчістю цього великого генія захоплювалися і поважали такі великі поети, як Пушкін, Шевченко. Тарас Григорович навіть присвятив йому один із своїх віршів.

Вірш “ До Гоголя “

Ведуча: Життя Миколи Васильовича Гоголя, геніального російського письменника, українця за походженням – приклад високого служіння мистецтву. Тож намагаймося увійти у неповторний світ цього генія, читаймо й перечитуймо його твори, відчуймо їхню багатогранність та чарівну красу.