КРІПАК, ПОЕТ ТА ХУДОЖНИК...

 окремі ФАКТИ З ЖИТТЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА НА ЧЕСТЬ 205-ОЇ РІЧНИЦІ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

9 березня 1814 року народився видатний український поет, письменник (драматург, прозаїк), художник (живописець, гравер), громадський та політичний діяч, фольклорист та етнограф Тарас Григорович Шевченко.

Життя поета було не простим: 24 роки Тарас був кріпаком, 11 років перебував під слідством, на військовій службі, у засланні, і лише 12 років життя був відносно вільною людиною.

У 14 років Тараса Шевченка взяли прислужником-козачком до двору поміщика Енгельгардта.

З ним юнак переїхав спочатку до Вільно, а потім і до Петербурга. У 1832 році Шевченка віддали на навчання до художника Василя Ширяєва, де він знайомиться зі цвітом петербурзької інтелігенції.

 Вже за кілька років художник Карл Брюллов та впливовий при царському дворі поет Василь Жуковський вирішують викупити талановитого українця з кріпацтва.

Власник кріпака Шевченка Павло Енгельгардт запросив за нього величезні на той час гроші – 2500 карбованців.

Аби дістати необхідну суму, Брюллов намалював портрет Жуковського. Картину розіграли на аукціоні, участь у якому взяла імператорська сім'я.

Здобувши волю, Шевченко вступає до Петербурзької академії мистецтв, де продовжує навчатися живопису у Брюллова.

Дослідники творчості Шевченка стверджують, що він за життя намалював 1300 картин, портретів, малюнків, офортів, ескізів тощо, з яких дійшли до нас близько 800 робіт.

Перерване побачення. Копія з малюнка К.П. Брюллова.

Паралельно Тарас знайомиться з класикою світової літератури, історією та філософією. А крім того, вливається до кола столичної богеми.

Завдяки підтримці друзів, Шевченко реалізує себе як поет. У 1840 році виходить його перша поетична збірка українською мовою «Кобзар».

Петербурзька публіка критикує Шевченка за те, що він пише «мужицькою мовою», але в Україні його творчість набуває колосальної значущості.

В 1843-1845 роках Шевченко подорожує Україною на правах вільної людини. Побачене глибоко вплинуло на нього - поет стає переконаним противником російського імперіалізму.

У 1846 році Шевченко переселився до Києва та вступив до Кирило-Мефодіївського братства - таємної антирежимної організації, яка ставила за мету відродження українського визвольного руху. У 1847 році «братчиків» заарештували, не уникнув арешту і Шевченко.

Тараса засудили до служби рядовим в окремому Оренбурзькому корпусі з забороною писати та малювати. У 1850 Шевченка помістили в Новопетровський береговий форт (сучасний Казахстан), де він служив сім років.

Звільнили поета лише за 2 роки після смерті імператора Миколи I, з забороною постійно проживати в Україні.

Десятирічне заслання, муштра й несприятливий клімат підірвали здоров'я Шевченка. 10 березня 1861 року він помер у Петербурзі.

Шевченко давно став у народній свідомості символом українського національного духу.

 Його творчість та нескорений образ борця протягом століть надихають українських патріотів на боротьбу за майбутнє країни. 

Цього року святкують 205-у річницю від дня його народження (9 березня 1814 р).

 Можливо, у 205-у річницю з дня народження Кобзаря, варто взяти в руки його твори й неквапом, вдумливо прочитати. Передусім, поезію «І мертвим, і живим, і ненарожденим землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє». Адже вона писалася саме для нас.